Share !


РЕСТАВРАЦІЯ ТА ПРИСТОСУВАННЯ ПАМ’ЯТКИ ДЛЯ ПОТРЕБ МОНАСТИРЯ

ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ (ОХ. № 1642) КОСТЬОЛУ МОНАСТИРЯ ДОМІНІКАНОК З КЕЛІЯМИ (УТОЧНЕНА НАЗВА - МОНАСТИР ДОМІНІКАНОК), 18СТ. (УТОЧНЕНЕ ДАТУВАННЯ - 1715Р.-18СТ.)

Замовник - Кам’янець-Подільська дієцезія Римо-Католицької церкви
Будівельний об`єм - 22 000 м.куб
Площа забудови - 1681,00 м.кв
Загальна площа - 2960,81 м.кв

Комплекс монастиря домініканок з костьолом св. Михаїла знаходиться в західній частині Старого міста на вулиці, що тепер називається Францисканська. З північної сторони територія комплексу межує з будівлями Францисканського монастиря, зі східної - проходить вулиця Францисканська, з південної сторони примикає територія колишнього саду монастиря домініканок, тепер автостоянка, із західної сторони – зелені насадження Західного бульвару на скелях, що височать над річкою Смотрич.

Комплекс монастиря домініканок охоплює костел та прилеглі до нього монастирські будівлі. Монастир складається з трьох корпусів: будинок настоятельки, або східний корпус, що примикає до костьолу зі сторони головного входу, найдовший західний корпус, котрий прилягає до вівтаря костьолу та північний, що з’єднує східний та західний корпуси. Всі корпуси монастиря двоповерхові, покриті тимчасовим консерваційним дахом.

Виникнення комплексу монастиря та костьолу датується початком 18 століття, будівлі створені для ордену Сестер Домініканок, котрі прибули до Кам’янця – Подільського ще на початку 17 століття (в 1616 році монастир домініканок і костел св.Михаїла знаходився при брамі Руській, в 1672 році був збудований монастир при Вітровій вежі, але так і не був заселений у зв’язку з турецькою навалою). В 1710 році домініканки купили ділянку в житловій забудові біля костьолу францисканців і в 1711 році почали будувати монастир. Поступово докуповуючи сусідні ділянки, розширювали монастир, збудували костьол св.Михаїла і вже в 1721 році в костьолі було посвячено 5 вівтарів.

В 50-х років 18-го ст. костьол св. Михаїла і монастир зазнали перебудов, для чого були зібрані значні пожертви жителів міста. Велику суму грошей надав староста теребовльський Михаїл Потоцький. Очевидно тоді до північного корпусу монастиря і костелу був прибудований двоповерховий дім настоятельки. На цей період припадає творчість Яна де Вітте – «славного на ціле Королівство Польське архітектора, котрий в стосунку до Закону св. Домініка займав надзвичайно зичливе становище, оскільки його рідний брат був монахом домініканцем». На жаль, не виявлено ніяких креслень і документальних свідчень про авторство пам’ятки, хоча цілком можливо, що Ян де Вітте не робив креслень, як це було до 17 ст., а будував за зразком, з усних вказівок, зважаючи на його військовий чин, енергійний характер та постійне перебування у Кам`янці - Подільському. Із його листа від 1783 року дізнаємось, що кілька десятків молодих років він присвятив цивільній архітектурі, створивши вісімнадцять костелів, не рахуючи інших будинків. Як вважає дослідник Збігнев Горнунг, слідів його творчої діяльності треба шукати насамперед у Кам`янці-Подільському, де він провів усе своє життя.

Після приєднання Поділля до Росії в житті монастиря сталися зміни. В 1833 р. домініканкам було заборонено мати школу для дівчат. При губернаторі Федорові Луб`яновському (1831 - 1833 рр.) був взятий у домініканок сад, розміщений над обривом зі сторони Польських фільварків і перетворений в міський сад, названий Старим бульваром. Після скасування кляштору в 1864 році, в спорудах влаштовано казарми, костел перероблено на церкву в 1906 році, а до того часу там розміщувався військовий клуб.

Після 1917 р. монастирські споруди використовували під тюремні приміщення

У повоєнний час комплекс споруд Домініканського жіночого монастиря використовувався під заводські приміщення. У1980 - 1990 рр. тут розміщувалося Кам'янець-Подільське СКБ медичної електротехніки.

У травні 2009 року на будівлі сталася пожежа, в результаті чого зруйновано верхні поверхи та дахи костелу і монастиря.

Пам’ятка архітектури національного значення (ох. № 1642) Костел монастиря домініканок з келіями (уточнена назва - монастир домініканок), 18ст. (уточнене датування - 1715р.-18ст.) пристосовується для потреб монастиря. Програма передбачає активізацію історичної будівлі, відновлення її первісних функцій (костел, монастир), також створення готелю для паломників в старому монастирі.

Відтворюється історичне планування території з парадним входом у невелике подвір`я перед костелом та заїздом у велике подвір`я перед монастирем. Доступ на територію здійснюється зі східної сторони з вулиці Францисканської. Забезпечена можливість під`їзду пожежної машини. Додаткові входи в будівлю монастиря запроектовані з вулиці Західний бульвар.

Проектом реставрації та пристосування до сучасних потреб монастиря передбачається влаштування нового даху західного, північного та східного корпусів з використанням горища для кімнат готелю та монастиря.

Враховуючи завдання на проектування та реставраційне завдання проектом передбачений функціональний поділ комплексу:

  • А) Приміщення, закриті для доступу сторонніх (клаузура монастиря).
  • Б) Приміщення обмеженого доступу для сторонніх.
  • В) Приміщення вільного доступу для сторонніх.

Приміщення групи А займають меншу частину об`єму пам`ятки. Основне їх призначення – житло і побут монахинь. Сюди належить другий поверх східного і північного корпусів. У східному корпусі запроектована кімната настоятельки, обладнана санвузлом, розмовниця, аскетеріон – зал засідань та невелика кухня-трапезна. З цього блоку є доступи на хори костьолу, до нави костьолу та запроектовані сходи на перший поверх у північному корпусі. До групи А належать також приміщення другого поверху північного корпусу – галереї. Згідно візитаційних описів 1850-их років тут розміщувались келії. Запроектовано 4 одноособові келії, обладнані санвузлами.

Згідно завдання замовника перший поверх східного корпусу – дому настоятельки пристосований для потреб консульства. При збереженій планувальній структурі з обох боків коридору розміщені кабінет консула, конференцзал і 2 офісні приміщення. Коридор продовжується до музею, що займає галерею першого поверху північного корпусу. При цьому функціональному блоці запроектовані санвузли.

Нава костьолу та мале подвір`я перед костьолом відносяться до групи вільного доступу В.

Залізобетонне перекриття на металевих опорах, залишене в костелі після існування заводу, підлягає демонтажу. В костелі необхідно відновити знищені хори.

Західний корпус монастиря має коридорне планування з одностороннім розміщенням приміщень. Коридор в даний час розділений вторинними стінками. Деякі приміщення позбавлені склепіння, перекриття і підлоги. Проектом передбачається усунення вторинних перегородок, відновлення первинної планувальної структури монастиря.

Приміщення групи Б займають більшу частину комплексу – західний корпус. Це приміщення розраховані на обслуговування віруючих, паломників, волонтерів: готель на 80 місць, рецепція, трапезна на 48 місць, кухня, зали нарад, конференц-зал. Головний вхід влаштований з великого подвір`я зі сторони паркінгу. На першому поверсі в новішій добудові, де немає склепінь і перекриття запроектований конференц-зал на 48 чоловік та сходова клітка з ліфтом з першого поверху на другий і третій поверхи. При конференц-залі влаштований хол і гардероб. Рецепція займає вигідне положення біля головного входу. Їдальня на 48 місць з виробничими, побутовими, службовими приміщеннями запроектована в центральній частині корпусу, де колись була монастирська кухня. Напроти влаштовані санвузли для відвідувачів, в північно-західному куті розміщена трапезна, три зали засідань, в одноповерховій прибудові – медпункт. В цокольному поверсі розміщені господарські приміщення, завантажувальна та насосна. Котельня на газ запроектована в об’ємі горища над медпунктом.

Другий і мансардний поверхи західного корпусу практично повністю відведені під кімнати готелю – дво та триособові. Кожна кімната обладнана санвузлом. В північно-західному куті запроектований зал засідань.