Храм Преображенія Господнього в комплексі Свято-Успенської Почаївської Лаври
Рік: 2010
Категорія: Сакральна архітектура
Розташування: Почаїв, Україна
При пошуку еквілібруму в складній містобудівельній ситуації з`являються форми, що походять від строгого відношення до місця і програми. Будівля храму запроектована з чіткою канонічною поздовжньою орієнтацією схід – захід апсидою на схід. Конфігурація плану та вертикальна організація простору забезпечують безперешкодний доступ до проектованої будівлі та зручний звязок з існуючими спорудами.
Церква на краю пагорба стає частиною природного оточення і не протистоїть йому. Виразний силует купола композиційно об’єднує існуючі різностильові верхи будівель Лаври.
Храм запроектований в монументальних об’ємах для створення виразного емоційного акценту поруч з масштабними спорудами готелю.
Вертикальна організація проектованого храму продовжує традицію побудови ансамблю Лаври на складному рельєфі. Довкола внутрішнього простору церкви влаштовані галереї – хори. На нижньому рівні запроектована трапезна, що з’єднується з церквою і хорами внутрішньою комунікацією – спіральним пандусом. Для розосередження великої кількості паломників та розвантаження пішохідних потоків, від існуючої площі з південної сторони запроектований пандус до рівня хорів. З хорів можна спуститись вниз спіральним пандусом в церкву і в трапезну. Таким чином основний простір церкви з розміреним і спокійним ритмом відокремлений від циркуляційних потоків з динамічним ритмом.
Архітектура пілігримної церкви розглядається як подорож відвідувачів закритими просторами пандусів до основного відкритого простору церкви. В такий спосіб розвивається послідовність відкритих і закритих просторів, характерна для підземної церкви Успенського Собору Почаївської Лаври.
Стилістика храму продовжує архітектурну традицію Лаври. Кожна будівля ансамблю збудована у стилі, відповідному до часу її побудови: бароковий Успенський собор ХVІІІ ст., класицистична дзвіниця ХІХ ст., модернова Троїцька церква ХХ ст. у компіляціях на тему давньоруської архітектури. Храм Преображення Господнього – споруда ХХІ ст.
Традиційно, коли з`являлась перспектива без кінця обертатись в замкненому колі повторення старих форм і типів, завжди знаходились нові стильові рішення, відповідні розвитку інженерної думки, із збереженням сакральності, ліризму і поетичності.
Об’ємно – просторове вирішення храму виходить з сучасних потреб і вимог з врахуванням ментальності і традиції православної церкви.
Купол і апсида завжди були найважливішими і найбільш пластично виразними частинами православного храму. Купол увінчує будівлю, своїми пропорціями підсилює і підхоплює рух вертикальних ліній апсиди. Форма куполу підібрана для найповнішого відображення моменту Преображення Господнього, коли Ісус Христос преобразився перед учнями, його лице засяяло як сонце, а одяг став білим як світло. Наводнений світлом купол домінує в просторі храму. Форма куполу, що нагадує сонце, рух сонця, сучасну модель всесвіту, є новаційною і має перспективи стати знаковим елементом сучасної православної архітектури.
Нава оптимальної форми вміщує максимальну кількість віруючих із забезпеченням необхідного зовнішнього циркуляційного простору. Нава перекрита склепінням у формі частини сфери.
Масивні площини стін різьблені глибокими отворами вікон, які створюють світлотіньову гру і додають будівлі монументальності. Крізь великі вітражі хорів відкривається гарний вигляд на ансамбль Лаври та навколишній пейзаж. Західний об’єм, що вміщує хори, піднятий над рівнем землі, утворюючи зовнішню галерею перед головним входом. Об`єм увінчаний трьома хрестами, що символізують учнів - Івана, Петра, Якова, яким відкрилося Преображення Господнє.
s
