Монастир домініканців з костелом св.Урсули був заснований в 1685р. і збудований в оточенні зелених садів галицького передмістя при Покутському шляху.
Дзвіниця (про що свідчить ліцитація 26 квітня 1785 року), як очевидно, й монастир були дерев`яними, тому й не збереглися. В листопаді 1785 року костел будо передано Євангелічній громаді. Повністю втрачена структура монастирської території з садом, городом, розкішним бароковим подвір`ям, що, очевидно, було перед головним фасадом.

Вигнутий головний фасад костелу з пілястрами на два поверхи є характерною ознакою класичного бароко. В 1878р. у фасад вставлено прямолінійний класицистичний портал з трикутним фронтоном та надбудовано еклектичні вежі. У 40-х роках ХХст. будівлю костелу передають під склад, і вона занепадає.
Даним проектом костел пристосований для потреб громади ЄХБ на 1000 віруючих. Будівлі повернуто барокову структуру з урахуванням пізніших нашарувань. У бічних навах влаштовані емпори, збільшені хори. Замінене перекриття центральної нави - з плоского на склепінчасте трьохцентрове, влаштовані нові дахові конструкції основного об`єму та веж.