В історії української архітектури сакральне завжди відігравало важливу роль: від невеликого покуття в інтер’єрі сільської хати до величних храмів як навігаційних орієнтирів на містобудівному рівні. В часовому вимірі сакральний простір трансформувався згідно архітектурних тенденцій того часу, в якому творився. Морфогенеза сакрального простору української церкви була штучно перервана в ХХ столітті. Тому важливим є відновити втрачену морфогенезу новими сучасними зразками сакральних просторів, які формуватимуться згідно сучасних архітектурних тенденцій: цифрової морфогенези, сучасних матеріалів та принципів стійкого розвитку. Сакральний простір української церкви значним чином видозмінювався в часі. Архітектурні тенденції кожного періоду внесли свій внесок в розвиток та трансформацію сакрального простору. Сучасні архітектурні методи продовжують вдосконалювати українську церкву. В архітектурі часто вживається термін genius loci - дух місця. Меншої уваги приділяють поняттю genius saeculum - дух часу, дух епохи. Кожна споруда має відповідати тому часу, в якому створена, в іншому випадку, вона знецінюватиме попередні архітектурні досягнення.

Нещодавно проводились громадські слухання щодо пропозиції розташування храму на пагорбі Вовча гора. Це буде перша сучасна церква в центрі Львова за останні 100 років. Особливістю храму є суміщення дзвіниці та самої церкви в єдиний об’єм, утворений різними оболонками, нашарування яких додає споруді таємничості. Зовнішня оболонка, виконана панелями FUNDERMAX, розчиняє об’єм споруди в природньому середовищі. Внутрішнє купольне завершення продиктоване акустичними вимогами.